часовий механізм

n pl

1) механізм (особл. годинника)

2) жарт. машина (про організм людини)

3) тех. конструкція

4) громадські роботи (тж public works)

5) технічна споруда; будівельні роботи

6) військ. укріплення, споруди

7) (the works) амер., розм. усе, що належить; повний комплект; повне обслуговування

8) (the works) амер., розм. побиття; убивство

9) вжив. тж як sing завод, фабрика, майстерні

10) виробки, розробки

* * *

1) частни механізму, що працюють

2) технічні споруди

3) будівельні роботи

4) вiйcьк. укріплення

використ. з дiєcл. в од., мн. завод, фабрика, майстерні

1) частни механізму, що працюють

2) технічні споруди

3) будівельні роботи

4) вiйcьк. укріплення

використ. з дiєcл. в од., мн. завод, фабрика, майстерні

ОДНОЧАСНІСТЬ - відношення, яким характеризується збіг на шкалі часу віддалених одна від одної у просторі подій. Поняттю О. Ейнштейн у спеціальній теорії відносності надав статусу фундаментального. На відміну від класичної механіки, в якій поняття О. постулюється як абсолютне, незалежне від будь-яких фізичних подій, а сам часовий порядок подій визначається "перебігом" абсолютного часу, спеціальна теорія відносності визначає поняття О., виходячи з емпірично встановленого факту скінченності швидкості світла. Запропонована Ейнштейном процедура визначення О. дозволяє встановити клас "об'єктивно одночасних" подій, між якими принципово неможливі причинно-наслідкові зв'язки. Можливість застосування конкретних вимірювальних процедур для встановлення відношення О. обумовило його значущість при зіставленні теоретичних висновків із результатами експерименту. Часовий порядок подій в теорії відносності встановлюється на основі даного визначення О. за умови вибору певної системи відліку. Визначення відносного характеру О. означало розуміння часових відношень як деяких реальних взаємодій між матеріальними системами, зафіксованих у фізичних експериментах.

Бергсон, Анрі Луї (1859, Париж - 1941) - франц. філософ, представник інтуїтивізму та "філософії життя", лауреат Нобелівської премії (1927). Викладаючи в Колеж де Франс (1901 - 1921), зажив великої популярності як лектор. Прагнув створити "позитивну метафізику", яка долає однобічність механіцизму та догматичного раціоналізму. Основою метафізично-космічного процесу є життя як "порив", прагнення до творчих перетворень. Згідно з Б., "творча еволюція" є цілеспрямованою і однією з її цілей є свобода, що реалізується у побудованому на християнських етичних принципах "відкритому суспільстві". Творча еволюція включає постійне творення нових форм, становлення, взаємопроникнення минулого і сучасного, непередбачуваність майбутніх станів. У розумінні життя головним є часовий аспект (динамічний, континуальний), а не просторовий (статичний) О. сягнути життя можна лише завдяки інтуїції, яка безпосередньо проникає у предмет, зливаючись із його індивідуальною природою. Інтуїція - це самоосягнення життя. Вона протистоїть інтелектуальним методам, орієнтованим у пізнанні не на динамізм, а на статику Ш. лях "життєвого пориву" пролягає через людину як творчу істоту, здатну до ірраціональної інтуїції як Божого дару, що ним наділені тільки обрані. Філософія Б. вплинула на персоналізм, екзистенціалізм, філософію Тойнбі, Тейяра де Шардена, Поппера.

[br]

Осн. тв.: "Час і свобода волі" (1889); "Матерія і пам'ять" (1896); "Творча еволюція" (1907); "Два джерела моралі" (1932).

КОНТИНУУМ ( від лат. continuum - неперервне, суцільне) - поняття "К." вживається для позначення неперервних утворень у математиці, природознавстві і філософії. Виникло в математиці, де спочатку ототожнювалося з сукупністю усіх точок будь-якого відрізка прямої або з потужною множиною дійсних чисел. У сучасній математиці застосовується для позначення певного класу топологічних просторів. У теоретичній фізиці фундаментальну роль відіграє просторово-часовий К. Якщо в евклідовій геометрії і класичній механіці простір і час є незалежними К., то в римановому просторі сучасної фізики це єдиний К., що виражає безперервність фізичних об'єктів та процесів як основоположної властивості матеріального світу. Континуальну модель єдиного фізичного простору часу отримують шляхом ототожнення точок геометричного К. з точками фізичного простору-часу. В ботаніці К. означає неперервність рослинного покриву, поступовість переходу від одного рослинного угруповання до іншого. За аналогією може вживатися в інших напрямах природознавства та суспільствознавства.